[Sply]

Танок на майданi Конго - "Восени"

І

Восени так солодко чіплятись за минуле

Раз прийшли у груди ті, кого нема вже. З ними

те, чого не буде: сіли, побалакали, поплакали.

Тоді між хмарами у небі ще були сині плями. Так буває восени.

Іноді так солодко бити по собі минулим.

Так, щоб без тями (мамо-мамо-мамо).

Знаєш, хтось у голові моїй ріже дірку. Звідти пустить кіноплівку -

чорно-білим по живому: на, пригадуй, як буває восени

В тумані вчора бачив вранці сірі башти

Знаєш, з них очима вікна. Іноді зненацька страшно

Ніби шось важливе дуже вчора я програв в азарті

Їду ось тепер в плацкарті туди, де буду довго…

Тепер я знаю, як буває восени

Я питав. Може чув хто, може, ні.



ІІ

Восени скрізь жовте. Сині плями позникали

Я питав - куди? Коли? Чі є на цьому дні корали?

Шось відповіло: нє-а. Шось посміхнулось криво

Я відчув, що все даремно, що все мимо. Пішла злива.

Как-как-кап-кап. Як сльози із очей Марусі

Мокрі люди в однині. Може, плачуть. Може, ні

Немов бабусі шорхають додому, як в ніч

зникають з неба плями сині. Знаєш, так буває...

Зробивши сальто, листя вниз стрибало, як

у цирку люди. Йшли дощі, як під копірку. Та, як

зірки вранці рано, все, жовтіючи, зникало. Тим часом

десь у небі мої хмари плями сірі знов плясали в однині

Тепер я знаю, як буває восени

Я питав. Може чув хто, може, ні.



ІІІ

Далі все мовчало довго. Трохи змерз я. Був ранок сивий

Та новим асфальтом білим (що ж робити?) пішов додому

Я та сніг не розуміли. Сталось що? Навіщо? Чому?

Що я питав так довго вчора… у мікрофона...